без...

Стоголоса моя Батьківщино...

Хто почує твої голоси?

Кращі в наймах тепер, на чужині.

Не повернуться. Не проси.

З сумом-піснею поріднилася,

із пекучим мінорним ладом.

Чи діждемось прозріння й зрілості,

чи зажуримось до упаду?

Чом бандури твої зі скрипками

в унісонах печалі єднаються?

Знов без сили. Байдужі. Безликі ми.

Без надії. 

Не сподіваємось.