Іду до лісу...

Під шепіт листя, що летить додолу,

Усі образи кануть в небуття.

Іду до лісу, наче йду додому,

Зловити мить щасливого життя.

Нехай мене байдужістю зустріне,

Відсутністю омріяних дарів,

До лісу серцем і душею лину,

І так люблю, що аж бракує слів!

6.10.2017