Карпати нині

Ми на хвилях карпатських зелених

легко линемо, мов у човнику,

то піднімемось, то впірнемо,

то у схованці, то на горбику...

Ця краса наче сон, як марево,

і здаються гірські простори

чи то небом з зеленими хмарами,

чи з зеленими хвилями морем...

І гуцулка з грайливим мовленням

продзвенить: чого пані бажає?

Що робити з моїм замовленням,

мабуть, досі той Яків не знає...

Так багато всього бажаю я,

все не скажеш... Хіба, зачекайте!

Чого хочу? Звичайно, знаю я!

Ви, музики, гучніше грайте!

Щоб здорові й багаті були усі

наші донечки і синочки, 

щоб у щастя країна вдягнулася,

мов у вишитую сорочку,

щоб бурштинові дивні прикраси

кожна дівчина у нас мала,

 щоб карпатська зелена маса

розросталася, не мігрувала...

Цього поки що в вас немає?...

Так, знайома, з війною, з кризою...

Я замовлю, чого бажаю...

Принесіть хоча б банош. З бринзою.