Кохання

У полоні твоїх палких бажань

Вмить здійсняться мої

Палкі бажання,

І без сумнівів зайвих,

І без вагань

В найсолодше віддамся рабство -

У кохання…

 

                                                                                                              *** 

Рожеві окуляри

 

За усі роки, що з милим в парі,

Я й не знала, що живу в окулярах,

В дивовижних і суцільно рожевих,

Крізь які усе щасливе й веселе.

А про те, що світ є чорним і білим,

Я і думки допускати не сміла.

Усі бачили мене в цьому світлі

І були завжди ласкаві й привітні.

І нічого не хотіла я більше,

Виливалася любов моя в вірші,

Йому першому їх завжди читала.

Так жила собі і горя не знала.

 

Звідкіля вона з’явилась, та хмара?

Але, якось, ти зламав окуляри.

Пам’ятаю, сталось це серед ночі,

Як сирітки дві, заплакали очі.

Тихо капали сльозинки до ранку,

А коли вже дочекались світанку,

То збагнули вони й зрозуміли,

Що навколо усе – чорно-біле…

Що оте усе рожеве й тендітне

Не таке уже ласкаве й привітне,

І не те, щоб якось світ потемнішав,

Просто враз усе навкруг стало іншим!

 

Час минав, і я змогла зрозуміти,

Що у світі і такім можна жити.

Можна дихати, чогось там бажати,

На образи і біль не зважати.

Але раптом, аж до смерті злякалась,

Коли блискавкою думка зайнялась,

Я зомліла, віднялась моя мова –

Треба жити тепер без любові?

Без кохання, що у серці палало?

І мов квітку мене доглядало?

Та навіщо, кому це потрібно?

Без любові і срібло не срібло,

І марніють навіть золота чари…

Ти полагодь, мої окуляри…

Поверни мені рожевеє світло,

Хай кохання наше знову розквітне,

Хай навколо буде все, як раніше,

Хай у грудях буде завжди тепліше

Від думок про твої руки і очі,

Ні, не можу я без цього, не хочу!!!

Пригорнися швидше до мого стану,

Без кохання я, як квітка, зів’яну…

 

Відтепер я раджу всім, хто у парі:

Бережіть свої рожеві окуляри.

 

*** 

 

Літо бавило нас і  тішило,

Серед спогадів багатьох

Лиш один я собі залишила

Про самотність – одну на двох.

 

Бо у світі світів безмежному

Найдорожчим для мене є

Той, де серед життів мережива

Переплелись твоє й моє.

 

І шаленого літа подиху

Знаю вистачить нам сповна,

Щоб холодним, застиглим дотиком

Не приспала любов зима.

 

*** 

 

Моїй половинці.

Нарешті вже розмерзлася ріка

Десь озеро стоїть в останках льоду.

Ховається в твоїй моя рука –

То найсолодша в світі несвобода!

 

                                                                                         А березневе сонце нетерпляче

Розтоплює останній сум зими,

Серця стають такі палкі й гарячі

В очікуванні справжньої весни.

 

Нестримні наші спільні почуття,

З тобою кожен день цвіте як квітка!

Звучать для нас симфонії життя,

Де кульмінації,  як завжди, влітку!

*** 

Кольорові сни

Подаруй мені солодкі сни,

Ті, що з посмішкою тануть на вустах,

щоб у сяйві променів весни

я злітала, наче в небо птах,

 

щоб від ніжних дотиків твоїх

повернулась в світ дівочих мрій,

веселковий, мов дитячий сміх,

світ бажань нестримних і надій.

 

Щоб у тому сні крізь розкіш фарб

я відчула знову, що люблю...

і що ти - мій найдорожчий скарб,

і що я... ні трішечки не сплю...

 ***