Осінь золотоволоса

Осінь золотоволоса

зачаровано питає:

чом красу мою багату

нелюбов"ю зневажаєш?

Хоч на старість натякають 

приморожені узбіччя,

є в моїй палкій палітрі

фарби вогняно-магічні!

У жовтогарячім царстві 

зрозумієш ти, що жити -

це не тільки безтурботно

посміхатись і радіти,

що посіяне - пожнеться,

що додасться меланхолій,

що краса, як сон, минеться,

що скоритись мусиш долі...