Пам"ять

Ваші очі то сумні, то веселі.

Всміхаються сонцю і плачуть дощем.

Ще міцніша любов, тільки різні оселі -

Ви на небі, а ми під небом. Живем.

Крізь занадто пекучий смуток,

Як учора все – лагідність дотиків, слів...

Ми допоки приречені на розлуку.

Втіха - пам’ять, музей найдорожчих скарбів.