Україна моя рідна!

Україна моя рідна

плаче і сміється…

Кому серце твоє бідне

тепер віддається?

Так багато наречених

донедавна мала!

Залишилось два нелюби,

яких ти обрала.

За одного чи іншого

сором віддаватись…

Скільки ж будуть товстісуми

тобою жбурлятись?

Піду квіточки збирати

у широке поле,

«без надії сподіватись» –

така моя доля.

Викреслю обох! Хоч голос

й совісті не втрачу!

Напишу того, кого я

президентом бачу!