Вчительство

Вражаючим надписам  біля гуртожитку

 педагогічного університету…

Дітей поганих не буває в світі,

А надто серед тих, хто в клас зайшов.

Потрібно тільки серце відчинити

Учителю, чиє ім’я – любов.

Насіяти добра плодючі зерна

І щиро вірити у їхній зріст,

З надією, дбайливо і майстерно

До серця кожного прокласти міст.

Бо кращої методики немає,

Ніж мудрості народної скарби –

Тряси як грушу, але кожен знає,

Що, на початку, душу полюби.

Бо ця душа летить увись постійно,

На піку максимуму почуття

І через те, бурхливе й неспокійне,

Але цікаве вчителя життя.

Вклонімось колообігу любові,

Бо маєш тільки те, що ти  віддав,

Ласкавим поглядом і щирим словом

Фундамент людяності збудував.

Тож, хай асфальту завдається збитків

І з року в рік повторюється знов:

Хай фарбами, навпроти гуртожитку

Свою присутність стверджує любов!

*** 

        Вчителька 

Попри всілякі негаразди

Ти на роботу вранці йдеш.

Дрібні чи не дрібні образи

Глибоко в серці,  все ж несеш.

Похмурий погляд не до нреба,

І музика в тобі мовчить,

Але ідеш, бо жити треба,

Хоч і віку все болить...

І раптом враз назустріч діти,

Чи то дорослі, чи малі,

Усі вітаються привітно:

Добридень, вчителько, тобі!

Обличчя посмішками сяють,

Бадьорий, молоднечий дух

Твоє єство заполоняє

І змінює усе навкруг!

Ці посмішки – найкращі ліки

Від негараздів і хвороб!

І ти готова все зробити,

Щоб був корисним твій урок.

Їх щирість і любов воскресять

Усе добро, що є в тобі.

І впевненість – з усіх професій

Твоя – найкраща на землі!

***