Перше березня

 

Не втомиться вітер віяти.

Не втомляться зорі світити!

Під ними так хочеться мріяти,

Під ними так хочеться жити!

 

Хай хмари своїми віями

Над сонцем беруть владу,

В день перший весни вірю я,

Що все найстрашніше – позаду!

 

Хоч серце від бід крається

І плаче над рваними ранами

Дорога життя прокладається

Нарцисами і тюльпанами!

 

Весною все, як у перший раз!

Перші паростки, перші квіти,

Перший спів пташок будить нас

І вірші, наївні, як діти...

*** 

2 березня

Серед разючих страшних новин

Краплини світла буду ловити.

Не дай мені, Боже, лише того,

що я не зможу  пережити.

***

Важка мене підхопила хвороба.

Не живу – нудьгую, сумую.

Від постійних нині жалю й жалоби

Ні весна, ні музика не рятують.

 

Чого ж треба мені? Чого хочу?

Врешті, знаю, як врятуватися –

Треба тільки  побачити твої очі

І як вперше в них закохатися.

 

***

3 березня

Про що сьогодні написати?

Про те, як б’ються депутати?

Чи про знецінені зарплати?

Про газ і про тепла оплату?

Як за Немцовим плаче мати,

чи про війну - біду прокляту,

що пхнулася до мене в хату?

***

4 березня

 

Знов навколо нас обман

Перемножений на бідність,

То, за що ж стояв майдан?

В чому його честь і гідність?

 

Може в тому, що тепер

Депутати – не базіки,

Що народ не весь ще вмер

Без тепла, без їжі, ліків?

 

В нас мета була найвища,

Вектор – суто європейський!

Вибачте, але поки що

Вибір зроблено єврейський.

 

Як в Шевченка, дві біди

Найстрашніші наші вади,

З тих часів – пани й жиди

Здійснюють над нами владу.

 

Ще не вмерла України

Ні слава, ні воля,

Гімн співати й гнути спину –

Така її доля!

 

*** 

Сьогодні знов є втрати чималі.

Як і раніше, гинуть шахтарі...

*** 

5 березня

Може я і не права,

Але змушена сказати:

Це здається, чи комусь

 Просто хочеться стріляти?

 

Настає від часу час

Накопиченої зброї,

Справжній чоловічий шанс

Залишити світ героєм.

 

Серце кориться біді    

Та змиритися не хоче,

В очі дивляться мені

молоді загиблі очі...

 

***  

6 березня

війна чи ато,

хай хоч

сонце

не

стане

світити –

без кохання

мені

немає

навіщо 

жити.

 

*** 

7 березня

Дисидентство – моя провина,

Але впевненість моя вперта –

Близька смерть тієї країни,

Де пенсія дорівнює смерті.

 

***   

 

Біля наших хатинок, що в раю,

кожен рік відбувається дивне диво –

Пташки березневу пісню свою

Перетворюють на щастя зливу!

***  

8 березня

Піду в березневий ліс

Слухати кращу музику в світі,

Напитися сліз з беріз

І свої осушити.

 

Як завжди жадаю більшого

Від дотиків сонця ніжних,

Хоч і не знаю нічого милішого,

ніж  перший в снігу підсніжник.

 

***  

9 березня

Як не крути, але ми – брати.

Занадто спільного в нас багато:

Дороги й дурні, пани й кати,

Яких ніяк нам не здолати.

 

Не дочекатись на краще зміни

Вроджених вад, що нас з’єднали -

Чи є ще в світі такі країни,

Де б так безбожно люди крали?

 

Братських стосунків не розірвати

Від Московії до наших окраїн.

Історія ж має по колу кружляти.

Доброго дня вам, Авель і Каїн.

 

***

10 березня

Мужайся, Росія, не добрії вісті.

Тепер з України зустрінеш “Груз 200”.

Але, якщо чесно, по-правді сказати,

Тобі до таких вантажів не звикати.

 

Ти їх зустрічала з Афгану, Чечні,

Ви там, як завжди, не хотели войны!

Тепер в Україні вас гине багато.

Вам конче потрібно когось захищати?

 

Можливо сестру чи дружину, дітей?

Ціною своїх же солдатських смертей.

Вважається добре, коли в домовині

Доставлять до батька і матері сина,

 

А скільки лежать безіменних під небом

Убитими там, де не було їх треба?

Вантаж цей навколішки в вас не зустрінуть,

Звичайно ж, за Родину-мать так не гинуть.

 

Не зможе признатися змучена мати,

Де сину її довелось воювати.

Не скаже сусідці із гордістю: “Мой

Сынок воевал и погиб как герой».

 

А где же ему довелось воевать?

Ведь нет в Украине российских солдат?

Так само, як їх у Криму не було,

Відтоді, за Кримом  у нас загуло!

 

Росія, як завжди, пухнаста й біленька:

Це просто нашестя людей зелененьких.

Нам жаль росіян, хоч і менші їх рани,

За те, що їм зручно у Путах обману.

 

За вашу гібридність і наших убитих, 

Як в очі своїм ви подивитесь дітям?

У тих, хто людей убивав за копійки

І смерть не красива, і доля – злодійка.

 

Якщо повезе, і вернуться живими

Ніхто ж їх і квіточкою не зустріне,

Ніхто вслід, коли вже позбудуться зброї,

Не скаже: “Смотрите, вернулись герои!»

 

Що ж будете ви з тим сумлінням робити?

Співати про русскую душу і пити...

Що буде тепер ваш фольклор прославляти?

Як треба “укропів” жорсткіше вбивати?

 

Хай тих, хто додому вернуться живими,

До скону буде доїдати провина.

А справи, чи винні були у біді

В найвищім уже розглядають суді.

 

Це ж треба так власний народ зневажати,

Щоб прямо у пекло його знаряджати...

 

Вам дивно: по смерті знаходяться друзі

У тих, хто прихистив калину у лузі.

Хто в гнівних боях себе не шкодував

І за Батьківщину голівоньку склав...

 

 

Я с вами грущу, и нет места для мести.

Смиренно Россия встречай свой “Груз 200”...

 

***  

12 березня

Найжаданніші маєм новини

За сьогодні – ніхто не загинув.

 

***  

13 березня  

Кажуть треба паски затягнути.

Ми затягнемо, не в новину.

Аби тільки з екранів чути,

Що в країні ніхто не гине.

 

Не розігнем у праці спини.

Нас реформами не залякати.

Аби тільки у нас в країні

завершилась війна проклята.

 

Все, що коїться, не зрозуміти -

Крадуть в тих, хто за нас воює!

Із середини, власні діти

Власну хату до тла руйнують.

 

Тут не треба Шевченком бути,

Щоб відчути себе пророком –

Із такими панами в скруті

Проживемо ще з двісті років!

 

Може в нас уже й розум крадуть,

Що не можемо ми з тобою

Обирати розумну владу,

Яка б думала головою?

 

***  

14 березня

В российских политических кругах активно

обсуждают внезапное исчезновение Путина.
 

Серця звільнились від люті,

Світ щасливий тепер –

Це твій подарунок, путін?

Невже ти насправді помер?

 

***

15 березня

Российский писатель умер 14 марта в Москве,

не дожив дня до 78-летия. 

Помер Распутін.

Сховався путін.

Пишу із сумом ці рядки.

Якби ж то було навпаки!....

 

***   

Відвідали чиновники

В Шустера “Свободи”,

Покричали, як болить їм

Недоля народу.

 

Сперечались, хто з них більше

Країну кохає,

Хто про урядові збитки

Більше правди знає.

 

Сидять люди. Від екранів

Навіть не відходять -

Коси дибки від тих фактів,

Що до них доходять!!!

 

Ніч не сплять, таке почуєш

Не заснеш довіку!

Не країна -  на голову

Бідная каліка!

 

А чиновники клянуться:

У ранкову пору

Всі ці факти разом ляжуть

На стіл прокурорам!

 

Неможливо так знущатись!

Кожен другий – злодій!

Документами стрясають,

Факти всі  доводять...

 

  Всі чекають того ранку.

Плекають надію,

Що нарешті вже почнуться

Справедливі дії!

 

Результатів нуль. Немає.

Звісно і не буде.

Та за тиждень знов приходьте,

Сипте правду людям.

 

Дуже страшно у нас стало

В Україні жити,

Хоч свободи по п’ятницям

У нас не крадіте!

 

***

16 березня

Загадка Путина: президент "нашелся" 

через 10 дней после таинственного исчезновения

Никаких нам не будет подарков.

Не наступит конец, как в кино –

Украины надежды насмарку –

Он не бросит Донбасс все равно!

 

Как всегда, будет нам не до смеха,

Интернет с телевиденьем бредят.

Успокойтесь, он не уехал.

И не надейтесь – не уедет…

*** 

17 березня

15 марта - В столице России пылает монастырь XVI века.

Русский солдат, не воюй, пожалуйста!

Оружие брось, остановись!

Взывая к совести и жалости,

К тебе обращается жизнь!

 

Пусть власти твои дурью маются,

Жесток до безумия командир -

Русский солдат, не воюй, пожалуйста!

К тебе обращается мир!

 

Пусть память в вены возвращается,

Тебе ли войн и бед не знать,

Не убей, не стреляй, пожалуйста,

К тебе обращается мать.

 

Русский солдат, не воюй, пожалуйста!

Прочь руки от Украины!

Пусть наш народ сам разбирается,

Кто превратил Донбасс в руины.

 

Планете достаточно было больно.

Прошёл смертельной вражды срок.

Сжигая главную твою колокольню,

К тебе обратился Бог!

*** 

17 березня

ВЕРХОВНА РАДА ВІДКЛАДАЄТЬСЯ ЩЕ НА ГОДИНУ – ДО 17:00

Як передає кореспондент Укрінформу, лідери фракцій на нараді з Президентом 

і досі не можуть дійти згоди щодо голосування

Депутати повертаються

 

Попри біду, що у нас відбувається,

Люди, радійте! Цирк повертається!

 

Клоуни, звірі там є дресировані,

Сценки кумедні  і трюки приховані,

 

Там ляльководи, ілюзіоністи,

Є і природжені, справжні артисти!

 

Жаль, що немає у них акробатів,

Але до бійки охочих багато!

 

Все за сценарієм там відбувається.

Іноді, правда, сценарій ламається.

 

Буде вистава ця стільки тривати,

Доки глядач весь не буде лежати.

 

Чи зарегочемось ми до упаду,

Чи на лопатки вони нас покладуть...

 

***  

18 березня

Москва отмечает годовщину "Крымнаш"

Оце так святкування!

Честь з совістю німіють -

Грабіжників “в законі”

Вітає вся Росія!

***   

19 березня

Студенти замість віршів про кохання,

пишуть про Україну!

 

 

Ця весна б усім догодила,

Аби більше була смілива.

А поки що ніщо не тішить,

крім гарячих юнацьких віршів.

Діти бачать усе через призму

Полум’яного патріотизму,

Їх любов до Вітчизни безкрая

Найцінніше, що нині ми маєм!

***  

20 березня

Становище наше дедалі гірше.

Бракує сили писати вірші.

Хочеться злагоди, миру і свята –

Маєм гонитву за грішми завзяту.

Маєм народ, який б’ється до смерті

І олігархів мотиви уперті.

Мало своїх нам розрухи і смути,

Взявся на горе й біду нашу путін.

Хвора, бридка, хитроумна потвора

Знов залякала весь світ неозорий.

Були в історії схожі істоти

Їх без жертовності не побороти.

Як же земля на собі його носить,

Коли весь люд його згинути просить!

Є і Кінг-Конг, що  від бід наших мліє -

Клята тепер, ненависна Росія...

Змучені люди, я, мабуть, зомбована,

Замість поезії – факти римовані...

 

***

 

21 березня

От би всіх балакунів узяти

та повитягати із екранів!

Замість мікрофонів в руки дати

Те, що в нас на сході хлопці мають.

 

Щоб зробили хоч на четвертину,

Те, що гучномовно обіцяли,

Оттоді б, напевне, Україна

Наче квітка в полі розквітала!

 

Бо від їхніх одкровень відвертих

В’януть вуха і душа сумує,

Уявіть собі, як серце терпне

У тих хлопців, що за нас воюють.

 

Їм, звичайно, там не до розмови,

Та завжди є місце для потіхи –

Всіх на фронт! Нехай пустують шоу!

Подаруйте нам усім день сміху.

 

***

22 березня

Чому, життя, твоя швидкоплинність

Така нестримна, така невблаганна,

Така жорстока невідповідність

Кількості років мріям, бажанням...

 

***

23 березня

Хворіють люди, рослини, тварини,

Здоров’я покинуло нашу країну...

Хвороба тривала, фаза активна,

Курс лікування – буде прогресивним!

Сама пацієнтка тримається мужньо,

Бо імунітет має досить потужний.

Долає інфекції і гематоми,

І наслідки від лікарів невгамовних.

Народні рецепти із другої спроби

Розбурхали сплячу огидну хворобу.

Активне почалось самолікування,

Ковтали пігулки ми заокеанні.

Із півночі вмілі хірурги примчали,

Немов в Філіппінах усіх їх навчали,

Частину країни без крові відтяли,

А потім сказали: “нам цього замало!”

А наша “сімейна” в лапках медицина

Ніяк не знайде від хвороби вакцини.

Поки пацієнтка терпіла страждання

Вони приписали їй кровопускання,

І ліків гірких перебільшили дозу,

А людям не вижити вже без наркозу!

Нехай поспимо від снодійного зілля,

    Поки між собою вони нас поділять. 

Ні, ти не заснеш, не помреш, Україно!

Допоки одна є здорова судина!

Вона твій підтримає імунітет,

Все буде – мир, злагода, авторитет,

Під сонцем, яке, слава Богу, нам світить,

Ростуть і врятують тебе твої діти!

Вони тебе справді безмежно кохають

І кляту хворобу колись подолають!

Нехай не судиться ту пору діждати,

 Ми будемо щиро їм допомагати!

 

***  

25 березня      

Зупинилася лише на хвилину

І побачила таку картину:

Кінчики бруньок на вишні білі

І самі бруньки уже дозрілі.

 

Хоч одну з них поцілую нишком,

Прошепоче березень – ще трішки…

 

***