Заримую думки

Заримую думки. Пройдуть десятиліття,

Хтось натрапить на переболілі рядки,

І відтворить в уяві роки лихоліття,

Як нам шлях у Європу давався взнаки.

Заримую події. З кривавих екранів

В нас вселяють невіру, огиду і страх.

Відтепер ми напевне нічого не знаєм,

Крім того, що майбутнє не в наших руках.

Биті голови, крах  правосуддя, арешти,

В цю реальність щоденно пірнаємо ми.

Мали б ми по Європі безвізово вештать,

Хтось натомість діждався суми, хтось тюрми.

Якось сплуталось все. Де тепер ті герої,

Хто свободи насправді здобути не зміг?

Навіть в мирі сьогодні жахаємось зброї

І понурених хлопців без рук чи без ніг.

Щось із нами не так? Мабуть, ми потомились

Від пекельних майданів і виборчих спроб.

Куля в лоба летить та ніщо не змінилось,

Бо влучає вона зовсім іншому в лоб.

Гинуть юні серця. Відтепер і з Європи

Все частіше звучить горезвістка – теракт.

Та, як завжди, в біді своїй ми одинокі,

І цю кляту біду не здолати ніяк...