Звернення українського народу до народних депутатів (2009 рік)

Звернення українського народу до народних депутатів

         Копошаться люди на городах,

         Щось саджають, прикрашають дачі.

         Гарна вдача в нашого народу –

Люди роботящі, не ледачі.

Ввечері повернуться до хати,

Увімкнуть екрани, вип’ють чарку,

Бо без неї важко розібратись

В перманентних депутатських сварках.

Серед безлічі програм ефірних,

Із гумористичних і повчальних

Полюбляють люди неймовірно

Шоу політично-розважальні.

Там збирають вірних слуг народу,

Кожному дають по мікрофону,

Щоб людей із Заходу і Сходу

Научали жити по закону.

Чубляться пани в прямім ефірі

З вечора до самого світанку.

Думають, мабуть, що хтось повірить

Їхнім безкінечними обіцянкам.

Позвисали треті підборідки,

Животи не влазять у екрани,

Роблять вигляд, наче  ми не свідки,

Як на люд вдягаються кайдани.

Як марніють наші вуха й очі,

Але істина проста, буденна:

Ситість голоду збагнуть не хоче –

І бідніє біднота щоденно.

Та коли ж ви, вірні наїстеся?

І нап’єтеся з народу крові?

І коли в Шевченка навчитеся

Будувать країну «вольну й нову»?

Щоб не сором було за поета

Промовляти спіч патріотичний,

Але все даремно й марно, де там

Їм збагнути мудрість поетичну!

Чи не краще повернутись в Раду

З швидкістю блошиною скакати

З блоку в блок, там, де жирніш принади,

Фракцію на фракцію міняти.

Вчора він увесь білочервоний,

А сьогодні біло синій, гордий!

Схожим став на вид хамелеонів

Найверховніший законодавчий орган.

Щойно вибори відбудуть марно

Знов не гають час, не «б’ють баклуші»,

Радяться публічно й кулуарно,

Як скупити наші бідні душі?

Тут вони на нас не економлять,

Тут сміливо викладають гроші

І з рекламних роликів, з білбордів

Посміхаються, такі хороші,

Такі щирі і неторкані

Мокнуть під дощами їх обличчя.

Не дощем, народним сльозами

Повмиватися їм більше личить!

Схаменітеся! Бо захлеснетесь!

Годі вже брехати так цинічно!

Бо від цього може розпочатись

Криза у людей гіпертонічна.

Бо тоді розіб’ються кайдани

І не буде місця де сховатись

Від народом сповнених майданів,

Що здіймуться вас усіх долати!

Тож, поки лопати наші й граблі

Свою мирну здійснюють роботу,

Не сидіть, як жаби в дирижаблі,

 Про людину розпочніть турботу.

Не діліть країну, будьте милі!

Що ж тут вдієш, історично склалось,

Споконвіку кров у наших жилах

Руська й українська поєднались!

Бо мені бабуся у дитинстві

На двох мовах у гаю співала,

Від пісень російських й українських

Серце однаково завмирало!

То ж покиньте голубі екрани.

Так на Заході і Сході мріють,

Бо від сутичок політиканів

Шустрі шоумени багатіють.

Ще б хотілося вам побажати,

Це для всіх, мабуть, було б найкраще,

Доведіть, що наші  депутати

Теж народ! Розумний! Роботящий!

                                        2009         

                                                      ***

І що нещасним нам робити?

До кого слати посередників,

щоб в решті перестати жити

 в країні вічних "попередників"?

 

Не "тих" міняємо на інших,

яким до нас немає діла,

у пошуках чогось, що ліпше,

вже й триколору закортіло.

 

Це все сучасність політичності.

Я глибше корінь зла шукаю –

нам ідоли патріотичності

країну навпіл розривають.

 

Можливо треба нас приспати?

Для амнезії дати ліки,

Щоб і ніколи не згадати

Двох грізних прізвищ нам повіки.

 

 Тоді б нова настала ера –

моя то нездійсненна мрія!

 Забуті Ленін і Бендера

 і суто миротворчі дії.

 

Бо без цієї амнезії

Не врятувати нам країну.

І ні на слові, ні на ділі

Не буде слави Україні.

13.04.2014

***